Військовий щоденник 04 березня 2022 року

Який там день сьогодні? Середа? П’ятниця? Неділя? Яка різниця.
Кожного божого дня знаходиться, що доробити в укріпленні будинку. Тут в дальній кімнаті недоклеїне вікно, тут з дивану треба дістати додаткові пледи для світло маскування. Та й тривожна валізка якось не так зібрана. Вже не пам’ятаєш, де що у тебе лежить.
Вчора зробила маску на обличчя. Я і в мирний час їх практично на роблю, а тут прям поставила собі задачу – давай. І зробила. Правда замість того, як пишуть в інструкції – ляжте на спину і розслабтесь на 20 хвилин, подавала мамі книжки для чергового вікна. Витащили майже все з полиць. Нарешті шафи можна вимити зсередини ,(коли б ще, ахах – автозаміна пропонує слово аху-ть).
А ще ноги поголила. Хрін зна нащо. Просто якийсь мирний ритуал. А ще розвела нове добриво (отримала 25 лютого, встигла) і полила кімнатні квіти.
Вчора мама о пів на восьму каже:

Миколаїв. Україна. Назавжди.
04 березня 2022 року.
*
До речі, таки зробила телеграм канал, куди скинула всі мемасики про цю війну. Бо гумор то теж зброя, та і жодного не хочу видаляти з телефону. Посилання покладу в коментарях.
*
Любі наші і закордонні ЗМІ, якщо ви вважаєте, що ці мої тексти стануть вам в нагоді, можете використовувати з дорогою душею, звичайно, із вказанням авторства і, якщо дозволяє формат, активного посилання. Для мене то буде честь.
*
Мене також можна читати в Телеграмі, я там Contra spem spero. Посилання покладу в коментарях.