Миколаївський міський голова О.Ф. Сенкевич в рамках закону про декомунізацію підписав розпорядження від 19 лютого 2016 р. № 28 р про перейменування 129 топонімів міста.
Мало хто із мешканців пам’ятає старі історичні назви вулиць. Не всі можуть зрозуміло пояснити на честь яких історичних діячів відбулось перейменування за радянських часів. Не всі прийняли нові назви.
На старих мапах міста знаходимо невелику вулицю недалеко від міського цвинтарю – Кладбищенську. В радянські часи вона отримала назву на честь робітника-коваля судноремонтного заводу, учасника революційного руху у Миколаєві Павла Петровича Сафронова. У 2016 р. стала називатися вулиця Каразіна. Навіть деякі обізнані городяни задають запитання – яке відношення В.Н. Каразін має до Миколаєва, тільки те, що випадково помер та похований на старому історичному некрополі нашого міста?
У жовтні 1842 р. Василь Назарович Каразін поїхав до Криму, де збирався вивчати виноградарство і виноробство в Тавриді, дорогою застудився і, повернувшись до Миколаєва, помер 4 листопада на руках у сина Філадельфа. Василь Назарович зізнавався, що дуже щасливий всіма своїми дітьми, але особливо близький йому був третій син, якого він назвав ім’ям Філадельф (з грецького “братолюб”). Філадельф Васильович Каразін (1810-1878) з 1836 по 1853 рр. мешкав у Миколаєві, служив у штабі Чорноморського флоту на посаді чиновника з особливих доручень завідуючого похідною канцелярією при адміралі М.П. Лазареві. Свою діяльність він сам оцінював таким чином: “Принимал участие в развитии причерноморских губернских городов, подчиненных морскому ведомству, в работе комитета по строительству знаменитых севастопольських сухих доков и нового адмиралтейства, комиссии, занимающейся устройством рыбных промыслов, а также губернских правлений, знаменитых по своему пространству губерній”. У Миколаєві Філадельф займався справами Адміралтейства, керував роботами зі спорудження зручного та сучасного шосе у Спаськ, яким здійснювався жвавий рух транспорту. В це будівництво він вклав особисті кошти. У 1853 р. Філадельф Васильович поїхав з Миколаєва. У Петербурзі перебував на службі у міністерствах державного майна, внутрішніх справ. У 1878 р. помер, похований в Олександро-Невській лаврі.
Поїхав, але залишив у Миколаєві склеп з дорогими серцю могилами… Запрошуємо пройти до самого склепу. Він розташований у центральній частині миколаївського історичного некрополю, близько від церкви Всіх святих. Виконаний у стилі пізнього класицизму, завершується сферичною ребристою банєю, яка увінчана хрестом. Усередині на ступінчастому подіумі – мармурові стела та табличка: “Василий Назарович Каразин. Родился в селе Крючике Харьковской губ. Богодуховского уезда 1773 года января 30. Скончался в гор. Николаеве Херсонской губ. 1842 года ноября 4 дня в 8 часов вечера”. На фронтальній частині стели відтворено текст епітафії, який написав Філадельф, де з любов’ю та повагою до батька указав його основні досягнення: просвітителя, громадського діяча, вченого, ініціатора заснування першого у світі Міністерства народної освіти (1802) та першого в Україні університету у м. Харків (1805), засновника Філотехнічного товариства (1811) тощо. Зліва від стели знаходяться два бетонних надгробка , але вказівки на те, хто ж тут похований, немає. Хоча музейні співробітники давно розгадали цю таємницю. Першою була похована маленька донька Філадельфа Васильовича. У 1840 р. при народженні сина померла дружина Євгенія Феодосіївна (уроджена Цац, донька адмірала). Філадельф Васильович виховував сина, теж Філадельфа, самостійно. Філадельф-молодший став морським офіцером. На початку серпня 1862 р. на південь Приморського краю було направлено експедицію, яка проводила картографування цього району. У складі команди корвету “Новік” знаходився молодий мічман Філадельф Каразін. Сумісно з іншими офіцерами він виконував опис і промірювання глибин у протоці Босфор Східний, біля островів Японського моря. На картах з’явилися нові назви – бухти Новік, Ринда, Воєвода та мис Каразіна на східній частині острова Руський.
Після експедиції мічман Каразін зарахований у склад 1-го флотського екіпажу. 3 вересня 1866 р. 40-гарматний фрегат “Світлана”, в команді якого був вже лейтенант Ф.Ф. Каразін, знявся з Кронштадтського рейду, 15 жовтня прийшов у Лісабон. 27 жовтня несподівано молодий чоловік помер від апоплексичного удару. За бажанням невтішного батька тіло Філадельфа було перевезено у Миколаїв та поховано у родинному склепі, каплицю над яким було споруджено у 1868 р.
Три покоління Каразіних було пов’язано з нашим містом. Це є відповіддю скептикам – навіщо нам така назва вулиці.
